Вітаю Вас ГістьП`ятниця, 24.11.2017, 21:19

ІНТЕЛЕКТ.UA


Головна » 2011 » Вересень » 23 » Корова - український «газпром».
10:54
Корова - український «газпром».
Тема альтернативних джерел енергії останнім часом набирає резонансу.  Політики розуміють, самим  лише переглядом  газових домовленостей із Росією вартості енергоносіїв не знизиш. Поки урядовці мудрують та вкотре визначаються з цінами на блакитне паливо, в селах люди знову переходять на дрова. Там звикли розраховувати  на себе.  Більшість селян навіть у  газифікованих будинках залишили про всяк випадок і грубки. У люті морози це найнадійніше джерело тепла. Доведено неодноразово. Тож газову кризу село якось переживе. Городянам набагато важче.

                Мій сусід по комунальній квартирі Микола жартує: «Ми залежні від Газпрому, як літак від аеродрому». Взимку, щоб обігріти нашу обшарпану кухню на чотири сім’ї, він кладе у газову духовку дві цеглини. Від них тепло розходиться так, що зі стін відпадають шпалери. Про техніку безпеки Миколі нагадувати даремно. Особливо, коли вранці на термометрі лише +12, а поряд застуджені діти. Статистика пожеж в Україні свідчить, що в цього чоловіка послідовників вистачає. Вибухи газу в багатоповерхівках почастішали. Тимчасом Прем’єр-міністр Микола Азаров закликав споживачів зачиняти вікна та утеплювати двері. Мовляв, це збереже  енергоресурси країни та тепло в їхніх домівках.  Зокрема, він зазначив, що  економне користування газовою плитою є питанням виживання пересічного громадянина. На жаль, економія поки що в кожного своя.

         Розв’язати енергетичну проблему  намагався  не один уряд.  Яких тільки альтернатив імпортованому блакитному паливу не пропонували колишні міністри. Приміром, той же біогаз Юлія Тимошенко збиралася отримувати із коров’ячого гною.  Але Микола Азаров іронічно розкритикував таку ідею, мовляв, це ж скільки корів мають натужитися?  Сьогодні його думка дивним чином змінилася. Для облаштування біогазових установок прем’єр навіть замовив науковцям електронну карту із зазначенням усіх українських птахофабрик та тваринницьких ферм.  Бо, як сировина  для отримання біогазу придатне все: гній свиней, великої рогатої худоби, послід птиці, відходи спиртових, цукрових та молочних заводів, м’ясокомбінатів, залишки рослин, осади стічних вод із комунальних очисних споруд.

 

 З душком та теплом

 Що ж становлять собою біогазові установки, на які сьогодні уряд покладає великі сподівання? Чи безпечно їх будувати самотужки людям, котрі хочуть зекономити за рахунок використання органічних відходів? І яка ж, зрештою, користь від біогазу державі та кожному українцю зокрема? Про все це розповіли досвідчені фахівці-біоенергетики. Отже, біогаз - це кінцевий продукт розкладання мікроорганізмами складних речовин в анаеробних (без доступу кисню) умовах,  пояснив старший науковий співробітник відділу біоенергетики Інституту відновлюваної енергетики НАН України Ігор Кравченко. За його словами, від звичайного метану біогаз відрізняється  високим вмістом вологи. Тому виробляти його в кустарних умовах дуже небезпечно. Досить однієї іскри, щоб стався вибух. Багато людей цього не розуміють. Особливо, в селах. На своїх подвір’ях самотужки будують біогазові установки за сумнівними схемами з Інтернету. Не завжди це закінчується економією.

Порушення технологічного та технічного процесу призводить до фатальних наслідків - і не лише для себе, а й для сусідів. Вибух навіть незначного об`єму біогазу може зрівняти із землею будинок, позривати дахи на сусідських хатах і, що найгірше, спричинити загибель людей. Для винахідника це може обернутися тривалим терміном ув’язнення.  Біогаз без попереднього очищення не можна подавати і в загальну трубу. Адже в ньому - 55-70%  метану,  22-44% вуглекислого газу,  1% водню та 3% сірководню. Теплота згорання становить 17-23 МДж/кг. Очистка біогазу економічно не вигідна. Найбільш раціонально його використовувати для генерування електрики і теплової енергії, спалюючи безпосередньо на місці. Тонна органічної речовини при вологості 90-95% може давати від 250 до 600 кубічних метрів біогазу щодоби. Тож кожна тонна відходів, які ферма викидає щодня, за рік принесе десятки тисяч гривень.

Конструкції біогазових установок різні: великі, розраховані на промислові підприємства, менші – для приватних господарств. За словами науковця-математика Інституту відновлюваної енергетики НАН України Геннадія Четверика, відходи, що є субстратом для отримання біогазу на підприємствах, спочатку проходять попередню обробку. Їх подрібнюють і зволожують. Далі насосом чи шнековим механізмом подають до біореактора. Там сировина при певній температурі  весь час перемішується і бродить. 

ГазгольдерГаз накопичується у верхній частині (газгольдері), де  вирівнюється його тиск та склад. Звідти він  безперервно подається до газового або дизельно-газового двигуна-генератора, який виробляє тепло та електрику. Іноді потужність може досягти декількох мегават. Великі біогазові агрегати мають аварійний захист на випадок зупинки генераторів. Геннадій Четверик запевняє, установки фінансово виправдовують себе вже за рік-півтора.

За підрахунками науковців, в Україні щорічно сільське господарство, харчова і переробна промисловість споживають близько 4 млрд. куб. метрів природного газу, 4,92 млрд. кіловат-годин електроенергії, 1,62 тис. тонн дизпалива, 605 тис. тонн бензину.  Тож заміна традиційних видів палива  біологічним допоможе зменшити залежність від імпортного газу та рідких енергоносіїв.

 

Газовий «атракціон» діда Петра

 У багатьох українських селах люди давно  використовують біогазові установки різноманітних конструкцій. На жаль, проконтролювати безпеку таких народних умільців пожежникам і газовикам не завжди вдається. Перш ніж щось конструювати слід звернутися за порадою до фахівців, кажуть у Макарівській філії «Київоблгазу». Навіть для приватної біогазової установки має бути розроблений та затверджений  відповідно до чинних нормативів робочий проект. Дозвіл на її встановлення мають дати і пожежники. У сільських геніїв часу на добування різноманітних дозволів, як завжди, бракує. Тож і намагаються свої винаходи реалізувати самотужки. Комусь це вдається, а хтось стає жертвою такого  експерименту.

На жаль, наше законодавство за будівництво біогазової установки без контролю відповідних органів, якихось заходів впливу, окрім незначних штрафних санкцій, не передбачає. Тож легше сплатити штраф, ніж добувати дозвіл, зізнався мені мешканець смт Бабинці, що на Київщині, Петро Васильєв. Він розповідає, що колись теж загорівся ідеєю побудувати у своїй садибі біогазову станцію. За приклад узяв технологію Юрія Давидова. Відомий білоруський коваль мав велику вигоду від своєї новації. Першим у себе в селі він спорудив біогазову установку, яка працювала на коров’ячому гною. Дід Петро також викопав дві ями. В одній встановив герметичний резервуар із цементованих кругів. Згідно із зазначеними в Інтернеті пропорціями накидав у реактор гною і гнилого листя з буряків та капусти. Накрив важкою залізною кришкою з відводом для газу. Додав у суміш води і за допомогою змійовика підігрів компост до 35 градусів. Робили установку разом із кумом. Добре, що поруч більше нікого не було, коли залізну кришку резервуара під тиском газу зірвало. «Злетіла вона вгору метрів на п’ять. Треба було її тросами закріпити, - розповідає невдаха. - Хотів здобутим біогазом теплицю обігрівати, та, мабуть, не вийде».

Дехто із мешканців села Бабинці висловлює слушну пропозицію щодо ідейного об’єднання. Мовляв, гуртом і батька легше бити. Чому б не спробувати розробити проект станції на кілька сіл чи хоча б вулиць? У Румунії  громадська біогазова установка працює на три родини ще з вісімдесятих років. Зацікавленість є, кажуть селяни, та бракує гною.

На жаль, ані в пожежній інспекції, ані в газовому господарстві Бородянського району на Київщині, куди звертався автор матеріалу, не надали жодних конкретних прикладів роботи несанкціонованих біогазових установок у селах. Спеціально займатися їх пошуком ніхто не збирається. Люди самі мають пам’ятати, що з газом не жартують. Краще все-таки мати відповідний проект і гарантовану спеціалістами безпеку. Адже вибухнути така установка може не тільки у приватників. Так, свого часу в повітря злетів один із газгольдерів Бортницької станції аерації в Києві. Хоча там все було зроблено профільними фахівцями і з серйозним промисловим підходом.   

 

Новації не варті людського життя

 Біогазові установки у світі використовують давно.  Примітивні їх конструкції були відомі на території Німеччини та Китаю ще в 1 тисячолітті до нашої ери. Але перша задокументована біогазова станція, яку використовували у промисловості, була побудована в Індії 1897 року.  Нині в Європі їх налічуються близько 6400. Лідерами у будівництві є Німеччина і Велика Британія. Але якщо німці біогаз виробляють із відходів тваринницьких комплексів, з органічних відходів та з рослинної продукції, то британці беруть сировину навіть зі сміттєзвалищ.  Європейські біогазові установки виробляють 1037 ТВт. год. електроенергії та 3653 ПДж. теплової енергії за рік. 

  За словами кандидата технічних наук, старшого наукового співробітника Інституту відновлюваної енергетики НАН України Валентина Лісничого, в нашій країні на базі тваринницьких комплексів функціонують три великі біогазові установки. Першу з них було споруджено 2003 року в с. Єленівка на Дніпропетровщині.

Як свідчать статистичні дані, однією із найбільш привабливих областей у цьому сенсі є Полтавщина. Так, за загальною чисельністю поголів’я великої рогатої худоби вона постійно посідає 4 - 5 місце в Україні. Зважаючи на це, уряд зацікавлений у проектуванні та будівництві середніх і великих біогазових установок на підприємствах АПК Полтавщини.

Науковий співробітник відділу геотермальної енергетики Валерій Олійниченко переконаний: питання активного впровадження біогазових установок в Україні потрібно вирішувати на загальнодержавному рівні. «Законодавці мають розробити законопроект, який  гарантував би відповідні пільги підприємствам, котрі візьмуться за цю справу. Адже біогазова установка – задоволення не з дешевих. Десь потрібно взяти гроші на її облаштування. Та ще й податківці можуть щось придумати. У моїй практиці був випадок, коли винахідники побудували вітрову електричну станцію, а податківці намагалися змусити їх сплачувати податок … на вітер. Дурнів вистачає. Потрібна відповідна програма захисту нетрадиційних видів паливної енергетики», - пояснив учений. Він важає, що уряд міг би передбачити кошти в держбюджеті для створення демонстраційних біогазових установок в усіх регіонах України. Необхідно на законодавчому рівні вирішити питання про дотацію будівництва, пільгове кредитування та про державну підтримку інвесторів. Домовитися з енергопідприємствами, що електрика, яку отримують із біогазу, йтиме на місцеві потреби за «зеленим тарифом».

 Нині Кабмін вживає багатьох заходів для розвитку та використання альтернативних енергоносіїв. В Україні будують і реконструюють ряд об’єктів із виробництва біогазу, біодизелю та біоетанолу. Всі розуміють, що подорожчання газу неминуче. Прокладання газопроводу - це мільйони доларів. Натомість можна побудувати біогазові установки, які обійдуться дешевше. Слід пам’ятати, що в будь-якій справі техніка безпеки має бути на першому місці. Бо жодна новація, навіть дуже корисна для держави, не варта людського життя.

 

Наталя Сокуренко

Переглядів: 2328 | Додав: Admin | Рейтинг: 1.5/2
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Новини науки
Інформ-партнер
Наше опитування
Чи є в Україні бізнес, який підтримує дитячий інтелект?
Всього відповідей: 755
ПОДІЇ
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
ПОШУК