Вітаю Вас ГістьНеділя, 24.09.2017, 20:29

ІНТЕЛЕКТ.UA


Головна » 2012 » Серпень » 29 » Таланти, які потрібні Україні
20:32
Таланти, які потрібні Україні
На всі руки майстриня, кажуть про Інессу Вахненко люди. І картини малює, і співає, і рушники вишиває. Та над усе любить випікати торти. Фантазія 16-тирічної дівчини перетворює їх на справжні витвори солодкого мистецтва. В її умілих руках вони розквітають яскравими барвами національного колориту. День Незалежності України в родині Інесси не обійшовся без сюрпризу.

Інесса Вахненко, захоплюється кулінарією

На цьому торті - два кольори: блакитний та жовтий. Жовтий - це символ пшениці,символ сонця, а голубий - символ неба, чистого-чистого, яке є на Україні.  
 
День Незалежності України для Інесси  - подвійне свято. 24 серпня народився  і її старший брат.
«Тож на салюти не витрачаємося»,- жартує дівчина. У мистецтві випікання тортів вона перевершила навіть професійних кондитерів. Тому й замовників у неї не бракує. Інесса каже, що не завжди дотримується рецептів. Має відчуття, яке називає даром від Бога. Тож знає, які продукти з якими найкраще поєднати.  


Інесса Вахненко, захоплюється кулінарією

Не так давно, рік тому, я почала пекти торти вже на замовлення. Роблю такі, які мені замовляють: двоповерхові, триповерхові. Вже роблю й весільні. Роблю у вигляді котів, машин, собак.... Можна робити круглі, можна квадратні.  

Мріяла Інесса лікувати дітей, а тепер пригощає їх своїми тортами. Після кулінарного училища збирається відкрити власне підприємство з випікання цієї смакоти. Вважає, що в Україні найкращі кондитерські вироби. І якщо кулінарія – це мистецтво, то приготування тортів – його вершина. Поки що дівчина до нього наполегливо йде.

 «Добре скрізь, де нас немає», - повторює Інесса народну мудрість. Юна майстриня дуже любить Україну і не бачить свого майбутнього на чужині.  Адже тільки в нас зустрічають гостей хлібом та рушниками. І ніде у світі немає такої смачної кухні. Дівчина переконана:  українці – найталановитіші люди!

Інесса Вахненко, захоплюється кулінарією

Мені дуже подобається наша країна. Я дуже люблю Україну. І я б не хотіла жити в іншій країні. Я хотіла б поїхати просто на екскурсію до інших країн, до Рима, Ріо-де-Жанейро, Лондона, але я б не хотіла жити в іншій країні.

А ось  ця дівчина розвиває українські традиції у своїх ляльках-мотанках.   Олена Кирилюк їх почала створювати два роки тому, коли випадково потрапила на майстер-клас. А закохалася в них ще раніше, в дитинстві, коли спостерігала за вправними руками бабусі. Сьогодні в Олени чимала колекція – близько сотні екземплярів. Щоправда, більшість вона подарувала друзям, удома лише шість.


Олена Кирилюк, майструє ляльки-мотанки

 Я вже довгий час їх роблю як сувеніри, як подарунки. Тому що, як вважається, лялька-мотанка оберігає душу тієї людини, якій подарують її.

Вони не мають облич, але мають глибоку душу, адже з давніх часів були символом мудрості, матері-прародительки та уособлювали зв’язок між поколіннями. Для наших предків лялька-мотанка була справжньою святинею, хоча й створювалася спочатку як дитяча іграшка, пояснює Олена.  


Олена Кирилюк, майструє ляльки-мотанки

 Люди вважали, що саме так захистять свою душу. Також їх робили для того, щоб прикликати дощ або якусь гарну погоду, днину. Їх робили для дітей. Ви можете побачити, що ляльки-мотанки без облич, на них є такий своєрідний хрест - це символ сонця. Вважали, що він оберігає людину від усіх злих духів та поганих думок.

На виготовлення однієї ляльки Олена витрачає кілька годин, максимум – день. Найбільше часу йде на заготовки, каже дівчина. Коли визріла ідея, є одяг та матеріали для майбутньої ляльки, починається найцікавІше.


Олена Кирилюк, майструє ляльки-мотанки

 Спочатку ми візьмемо густоткану тканину та скрутимо її трубочкою. З цього в нас вийде тулуб. Ми маємо спочатку відділити тулуб від ніг - це зробимо завдяки ниточці. + Тепер ми одягаємо вже підготовлену сорочечку. Але перед тим, як закріпити сорочечку,  маємо додати до тулуба голову. Голову ми робимо з бинта або простої світлої тканини та вати. + в нашого козака звичайно ж мають бути шаровари, вони в нас готові, ми просто одягаємо їх на ноги козака та прикріпляємо. Також ми на нашого козака вдягаємо своєрідне взуття, яке зроблене з тканини і кінцевим етапом одягання нашого козачка є головний убір.

Юна лялькарка створює як жіночі, так і чоловічі образи. Між іншим, хлопці забирають більше часу: їм і шаровари треба пошити, і взуття. З дівчатами простіше: квіточку причепила – і вже маєш красуню. Вона помітила: останнім часом більшість майстрів осучаснюють мотанку, приміром, роблять їй обличчя. Олена хоча зрідка і вдається до таких прийомів, але все ж намагається дотримуватися народних традицій.


Олена Кирилюк, майструє ляльки-мотанки

 Хотілося відродити саме ті давні часи, коли наші предки, сидячи, ввечері їх робили, і відчути саме цей дух. Тому вони в мене такі національні.

Іменами Олена називає ляльок лише перед тим, як їх дарувати. І створює мотанку з думками про того, кому робить презент. Мріє, щоб усі люди жили в любові, бо переконана: тільки дбаючи одне про одного, ми зможемо зберегти  українські  традиції і бути незламною нацією.


Переглядів: 2971 | Додав: Admin | Рейтинг: 0.0/0
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Новини науки
Інформ-партнер
Наше опитування
Чи є в Україні бізнес, який підтримує дитячий інтелект?
Всього відповідей: 752
ПОДІЇ
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
ПОШУК