Вітаю Вас ГістьСубота, 23.09.2017, 08:36

ІНТЕЛЕКТ.UA


Головна » 2013 » Травень » 9 » Великодні поробки з відкритим серцем
13:31
Великодні поробки з відкритим серцем
Збудувати церкву можна не тільки із цегли, скла й бетону. Духовною може бути споруда навіть зі звичайної  глини. Це доводить учень Малої Академії наук Андрій Бойко. Він мріє стати програмістом, але наразі глина –  його хобі.


Андрій – учень недільної школи при храмові Феодора Освяченого

Тут особливо не має нічого складного, потрібно тільки час, терпіння, бажання. Щоб зробити, потрібно спершу зробити, взяти глину, і розмочити у воді, щоб вона стала м’якою, щоб її можна було пом’яти, розім’яти. Потім, бажано щоб при обжигу глина не потріскалась, то її бажано вибити об стіл, тоді з неї виходить все повітря, і вона не лопається, коли з неї випікають.

Андрій – вихованець школи мистецтв при храмові Феодора Освяченого, в якому 1880-го року хотіли відкрити «Київський Єрусалим». Тут хлопець  не лише ліпить із пластиліну, але й малює, вишиває, співає, грає у виставах.  Зараз діти активно готуються до Великодня. На свято Андрій планує  закінчити свій найбільший шедевр – макет православного храму.


Андрій – учень недільної школи при храмові Феодора Освяченого

Спочатку я зробив стіни, зробив їх, склеїв, потім я зробив вікна, так як він у мене знімається, розбирний він, то я от на ньому зробив полоску орнаменту, і поставив його висушувати, щоб глина перед випічкою не була мокрою.

У Андрія вже 10 скульптур. Каже, процес тривалий, спеціальна глина протягом 8 годин у печі при температурі 700 градусів перетворюється на глечик, чашку або якусь фігурку. Не легша робота і в його колеги-художниці Марійки.


Марійка – учениця недільної школи при храмові Феодора Освяченого

Це ікона бісером, її дуже важко вишивати тим, що треба кожну бісеринку надягати, і вколювати в полотно. Це дуже довго робиться, бо кожна оця бісеринка робилась сама по собі. Тобто, якщо в техніці ізоніть береться нитка і їй проводиться все, то тут треба кожну бісеринку  після кожного протику, треба брати нову бісеринку, і втикати.

Марійка у школі мистецтв ще й режисер імпровізованого театру. До Великдодня діти готують виставу, і дівчинка хоче, щоб у ній були новІ декорації. Це буде «театр тіней». За кордоном таке вже давно прижилося. Чому б не спробувати і в нас, каже юна майстриня, демонструючи ляльку, яку пошила до спектаклю.


Марійка – учениця недільної школи при храмові Феодора Освяченого

Треба взяти звичайну коробку з-під взуття, вирізати дно, і в ту дірку, яка вийшла, поставити кальку. Калька – вона робить тіні, відтіняє тіні, і виходить, коли лампи світить, здається, що там хтось ходить.

Свою виставу діти покажуть хворій малечі з онкологічного відділення. Протягом півторарічної роботи школи мистецтв, акції для дітей, хворих на рак, стали традицією.


Олена Бойко – керівник недільної школи

Коли ми виступаємо наприклад в лікарнях, то брати з собою той же вертеп, чи декорації інші великі ми не в змозі, тоді ми готуємо вже невеличкі розважальні спектаклі, з віршами, для того, щоб діти у яких проблеми зі здоров’ям, вони могли трошки порадіти разом з нами. Намагаємося підібрати такі ігри, які б трошечки розвіяли сум дитячий, і допомогли дітям якось трошки забути їх болі та горе.

Для пацієнтів дитячої онкології Великдень також особливе свято. Попри недугу вони готують справжню виставку робіт на релігійну тематику.


Катерина Сапожкова – волонтер фонду «Дари надії»

У нас вот Виталик Слабенко, который отошел, он делает аппликации такие – он делает церкви, очень красивые, большие. Мы раскрашивали пысанки, правда это было в прошлом году, и конечно делаем, и дети об этом говорят, и такая вот церковная тематика у нас присутствует. Часто рисуем дом, часто рисуем море, солнце. В основном темы очень радостные, и рисунки очень радостные.

У лікарні вже створили справжню артстудію. Малювання та вишивка допомагає дітям на якийсь час забути про страшну хворобу, каже Катерина Сапожкова.  


Катерина Сапожкова – волонтер фонду «Дари надії»

Здесь они не посещают школу, тут нельзя приходить к ним друзьям, потому что часто дети в плохих анализах. И происходит такая вот изоляция, которая еще связана с медицинскими всякими тяжелыми процедурами. И арттерапия – это такой выход эмоций для детей, это возможность реализоваться, возможность выплеснуть свои эмоции, тянуться к жизни.

Таланти живуть поміж нас, вони не обмежені стінами дорогих шкіл або закордонними вишами. І часто творять не для заробітку чи самовираження, а наполегливою працею доводять і собі, і всім – немає нічого неможливого, якщо серце наповнене любов’ю.
Переглядів: 2458 | Додав: Admin | Рейтинг: 5.0/1
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Новини науки
Інформ-партнер
Наше опитування
Чи є в Україні бізнес, який підтримує дитячий інтелект?
Всього відповідей: 752
ПОДІЇ
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
ПОШУК