Вітаю Вас ГістьПонеділок, 25.09.2017, 12:42

ІНТЕЛЕКТ.UA


Дослідження проекту

Головна » Статті » Дослідження проекту

Найкращий навігатор для сліпих
11 вересня 2001 року у США під час одного з найбільших в історії  терактів собака-поводир урятував свого сліпого господаря. Лабрадор Дорадо вивів чоловіка із сімдесятого поверху хмарочоса крізь дим і полум`я, оминувши всі перешкоди. Собаки - не лише наші вірні друзі, а й надійні помічники. Для незрячих людей вони стають «очима». Але в Україні таких поводирів - дефіцит.
Сліпих людей в Україні - 300 тисяч. На Землі незрячих – 125 мільйонів. Щороку цифра зростає на мільйон. Щосекунди один дорослий і щохвилини одна дитина на планеті втрачають зір. 
За допомогою зору людина отримує майже 90 відсотків інформації про навколишній світ. Михайлові Новосецькому довелося шукати інших інформаційних каналів. Він інвалід першої групи – вже 30 років не бачить майже нічого.
Найскладніше в житті сліпих людей – пересуватися містом, зізнається Михайло Новосецький. Іноді підводить транспорт, який зупиняється не у встановлених місцях. Тоді годинами доводиться чекати потрібної маршрутки.

Михайло Новосецький – голова правління київської організації «Українське  товариство сліпих»

На метро Лісовій східці вниз і з двух сторін торгівля йде. Тобто людина не може спуститися, тримаючись за стінки. Оця торгівля, вона дуже заважає по місту.



Юлія Біленька – учениця 11-го класу спеціальної школи для сліпих та слабозорих

Найскладніше, це орієнтація. Машини їдуть на червоне світло, або стоять на тротуарах. Була в мене ситуація на подолі, як переходила дорогу і вона поїхала.

Юлія Біленька не бачить з народження. Але зізнається, не  вважає себе  не такою, як усі. Для соціальної адаптації дівчині довелося багато вчитися і працювати. Окрім пересування містом, жодних незручностей не відчуває. Каже, що не потребує спеціальних приладів.



Юлія Біленька – учениця 11-го класу спеціальної школи для сліпих та слабозорих

Якщо при ходьбі – то це тростинка, а так в побуті звичайні речі, звичайне все. Мобільний телефон в мене звичайний, я сама смс не пишу, і ніякий він не озвучений.

Одного разу Юля мусила їхати додому з роботи цілих 5 годин – зламався її трамвай. Зряча людина могла б скористатися іншим транспортом, вона – ні. Для таких випадків спеціалісти рекомендують новітні засоби орієнтації.


Олеся Перепеченко – методист спеціальної школи для сліпих та слабозорих

Людина незряча може взяти тростину, вийти на вулицю, зараз є дуже чудовий засіб як GPS-навігатор. Автомобілісти ним користуються, вже ним користуються і люди з вадами зору. Я не може сказати, що цей засіб замінює повністю тростину або буде тобі казати що де знаходиться. Ні звичайно, але він дуже допомагає знайти відміченним тобою точки, скачати карти, розібратися, де ти знаходишся.

Найчастіше пересуватися незрячим допомагає біла тростина. Вона виконує функцію оповіщення для пішоходів і водіїв; оберігає від зіткнення з перешкодами. Ще один засіб - локатор. Може бути оптичним (якщо використовує світлове випромінювання), або акустичним (якщо працює на звукових чи ультразвукових частотах). Дальність виявлення перешкоди від півметра до 5-ти метрів. Вага - 200-300 грамів.


Олеся Перепеченко – методист спеціальної школи для сліпих та слабозорих

В Україні білу тростину ніхто не відміняв і взагалі не відмінить. Тому що щоб там в тебе в руках не було, щоб тобі де не повідомляло, де які є перешкоди, в нашій країні є ями, люки, все що можливе на тротуарах, стовби посеред тротуарів, і таке інше. Для квіточок ставлять вазончики на тротуарах. Щоб у тебе не було в руках, крім тростини це ніщо не найде.

Найкращими ж помічниками для незрячих є поводирі  - інші люди або спеціально навчені собаки. З людьми складніше, бо держава платить їм за таку допомогу всього 50 гривень на місяць. Залишаються собаки-поводирі. Але в Україні їх - обмаль. Єдиний центр підготовки  - у Дніпропетровську.


Михайло Новосецький – голова правління київської організації «Українське  товариство сліпих»

Якщо за радянських часів під Москвою готували собак-поводирів, можна було стати на чергу і отримати таку собаку, то сьогодні в цьому проблема. Є індивідуально, що десь там хтось, наприклад, виховує для себе. І це дійсно дуже допомагає, тому що собака тебе і проведе, і поміж людьми, і в таких місцях, де самому дуже важко зорієнтуватися.

Професійно тренувати собак-поводирів почали у Франції та Німеччині для солдатів, які втратили зір під час Першої світової війни. 1919-го року помічників отримали 539 ветеранів. А через рік – уже близько тисячі. В багатьох країнах системну підготовку собак фінансує держава. Так, у Німеччині дві з половиною тисячі незрячих пересуваються за допомогою навчених псів.

Це один із майданчиків, де дресирують собак  - але для здорових людей. Ось ці заняття – на агресію, щоб пес міг захистити свого господаря. Для поводирів сліпих таких уроків  не проводять. Бо якраз агресії у них зовсім не повинно бути. Всі ж інші заняття – такі самі - пояснює тренер Сергій.


Сергій Гілярний - керівник тренувальної групи DRED

Собака может заменить глаза своему хозяину, если она будет хорошо обучена, и правильно будет выполнять поставленные задачи. Это собака, которая должна будет не отвлекаться на раздражителей, у нее нет своего личного времени, без того, пока ее отпустит хозяин. Если есть какие то препятствия, она должна останавливаться, предупреждать об этом, или обходить. Перед дорогой она тоже самое – останавливается.

Для собак-поводирів найкраще підходять породи: німецька вівчарка, лабрадор, золотистий ретривер і колі. На підготовку йде близько року.  Василь свого Лорда, якому вже третій рік, навчав із 6-ти місяців. Ставимо експеримент -  зав’язуємо очі господарю. Лорд сміливо веде його лісом – не звертає уваги на інших людей та собак.


Василь – власник собаки Лорда

Собаку воспитать можно, нужно. Все собаки должны быть воспитаны. Если собака не будет воспитанной, то это не собака, это игрушка. Легче собаку чем хозяина. Если хозяина воспитать, то собака будет воспитанной, будет его слушаться на ура.

Собаку-поводиря вчить професійний тренер, а не сам господар, як тут на майданчику.  Коли пес готовий – тоді проводять  інструктаж і для його незрячого хазяїна.


Сергій Гілярний - керівник тренувальної групи DRED

Потом учат хозяина – слепого, как правильно отдавать команды, и какие жести подает собака, или условные сигналы для того, чтобы хозяин был готов к чему-то.

Виховання собаки-поводиря коштує дорого. Якщо окремо готувати одного – вийде від п’тисот до тисячі доларів на місяць. У  спеціальних центрах – дешевше. Але в кожному разі необхідна державна підтримка, переконаний Сергій. Чого в Україні немає. Михайло Новосецький наводить приклад західних країн – там сліпим  допомагають і собаки-поводирі, і різноманітні пристрої. Звуком обладнано годинники, комп’ютери, глюкометри, тонометри. Україна в цьому відстає. Тому такі розробки, як в учня Малої академії наук, дуже потрібні. Головне, щоб ціна була доступна. Адже дорогі закордонні апарати українським незрячим не по кишені.






ЛОКАТОР зір не замінить, але...

Один із найдорогоцінніших дарів людині – зір. Втратити його – означає стати безпорадним і відірваним від життя. Похід до магазину, буденна домашня робота, проїзд у транспорті – такі прості речі є справжньою проблемою для сліпих.Але незрячі люди теж мають право і хочуть  жити повноцінно. Допомогти їм прагне молодий науковець із Миколаєва Іван Селезньов.

З висоти двох тисяч метрів орел може вгледіти  невелику здобич на землі. Ми здатні бачити лише половину того, що хижий  птах. Крім того, кожен  дев’ятий мешканець планети має порушення зору. Але навіть у зовсім незрячої людини повинно бути повноцінне життя, вважає  молодий науковець Іван Селезньов.
Іван Селезньов – учень 10 класу миколаївської середньої школи та Малої академії наук. Розробив ультразвуковий прилад для орієнтації у просторі людей із вадами зору.
Відомо, що у незрячих загострюються інші почуття – приміром, слух. Існує навіть поняття «слуховий зір». Тому при розробці приладу Іван робив ставку саме на таку здатність чути. Пристрій «побачить» перешкоду і подасть людині звуковий сигнал.
«Серце» приладу – мікроконтролер, який формує імпульси і спрямовує на передавач – транзисторний підсилювач. Ультразвукові хвилі, виходячи із випромінювача, відбиваються від предмета і потрапляють на приймач. Мікроконтролер отримує інформацію про перешкоду, аналізує дані і посилає сигнал.

Іван Селезньов, учень Малої академії наук України

 В залежності від відстані до предмету вмикається певний сигнал, яка сигналізує наскільки близько знаходиться предмет Звісно на ручку він не зможе зреагувати, але він також реагує на прозорі предмети, на майже прозорі предмети, на нього не впливають погодні умови.

Іван зазначає: користуватися апаратом можуть і дорослий, і дитина: жодного шкідливого випромінювання від нього не виходить. Якихось особливих правил застосування також немає: потрібно просто тримати прилад перед собою, в напрямку руху. Вже за сім метрів він розпізнає перешкоду і попередить про неї – що ближчий предмет, то голосніший буде звук. Поки що Іван випробовує пристрій на собі – ходить із зав’язаними очима, але незабаром планує віддати тим, кому він необхідний.

Іван Селезньов, учень Малої академії наук України

Зараз ми хочемо знайти якусь – от ми зв`язуємось із Центром реабілітації людей з вадами зору або хочемо знайти якусь сліпу людину для того, щоб вона могла використовувати пристрій і сказати нам його недоліки, щоб ми могли його доробити.

Іван і сам працює над тим, як удосконалити пристрій. Наприклад, щоб зробити його меншим удвічі – потрібні інші електронні елементи. Також дослідник зазначає: створював апарат для орієнтації у приміщенні, але побачив, що він може бути ефективним і на вулиці. Одним із основних критеріїв при проектуванні була вартість. Хлопець переконує: ціна приладу не перевищуватиме 350 гривень.


Ольга Яремчук, науковий керівник

 На Україні таких моделей, таких проектів поки що немає. Є російські аналоги, але вони дорого коштують. Наш прилад дешевший і зручніший у використанні.

Наразі Іван з керівниками свого проекту готує документи на отримання патенту. Хоче, щоб його розробка допомагала людям із проблемами зору почуватися упевнено. А головне – безпечно: в незнайомому приміщенні, у парку, а особливо – на дорозі.

Категорія: Дослідження проекту | Додав: Admin (20.04.2012)
Переглядів: 2543 | Рейтинг: 0.0/0
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Новини науки
Інформ-партнер
Наше опитування
Чи є в Україні бізнес, який підтримує дитячий інтелект?
Всього відповідей: 752
ПОДІЇ
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
ПОШУК